Menu

Родом з дитинства або дитячі професії українських письменників.

Українські сучасні письменники – завжди викликають враження людей серйозних. Воно й не дивно – у написаних ними книгах гарна літературна мова, серйозні теми, різнопланові сюжети.
Мені стало цікаво, ким могли б стати наші найкращі автори, якби здійснили свої дитячі мрії, і обрали професії, які подобалися їм в садочку чи школі.

Лариса Денисенко

Я мріяла бути героїнею, тобто людиною, котра здійснює геройські вчинки. Потім зясувалося, що такої професії нема. Тому думала бути розвідницею чи шпигункою. Слідчою з особливо важливих справ та ветеринаром. Щоб рятувати людство, собак і котів. А ще співати як Софія Ротару і бути бібліотекаркою, щоб володіти тисячами полиць книжок.

Андрій Кокотюха

Андрій Кокотюха

Я хотів бути бібліотекаром. У часи, коли я народився, книжка була товаром підвищеного попиту. Все краще було в бібліотеках, а краще з кращого – в читальних залах. Тому хотів вільно заходити туди і брати книжки додому.

Юрій Винничук

Я мріяв бути піратом, розбійником і індіанцем. І хотів бути мандрівником. Я дуже багато читав про мандри, географічні якісь книги читав, і про письменство я взагалі не думав. Хоча, я так з дитинства пописував щось.

Дзвінка Матіяш

Дзвінка Матіяш

Я хотіла продавати цукерки – тому що в часи мого дитинства цукерок мені завжди хотілося більше, ніж діставалося.

Mаксим Кідрук

У мого батька є величезна бібліотека Він з дитинства підсадив мене на книжки. Я читав дуже багато не просто художньої літератури, а й творів про мандрівників та біографій письменників. Це позначилося на мені ще маленькому. Я хотів бути, як всі ті люди, які мандрують, які щось роблять, які лишають по собі певний слід і потім це ще й дуже гарно описують. Так я фактично з досить раннього віку почав свідомо думати про те, що я хочу писати і зробити це ціллю життя.

Сергій Жадан

Спочатку я хотів стати військовим. А коли пішов до школи, хотів стати футболістом. Проте мої дитячі мрії не розбилися, я і досі граю в футбол, тому у мене немає якихось комплексів з цього приводу. Військовим я, звичайно, не став, та за цим жодним чином не жалкую. Коли говорити про вік, коли вже не просто будуєш мрії, а плануєш… Скажімо, не тільки думаєш стати космонавтом чи, скажімо, Героєм України чи Президентом, а реально собі щось плануєш… То тоді я хотів стати письменником. І я ним став.

 

Галина Вдовиченко

Галина Вдовиченко

 

Я хотіла в дитинстві триматися поближче до книжок. Думала так: виросту й піду працювати в бібліотеку або у книгарню. Любила книжки за все, особливо за запах, за шурхотіння сторінок. Батьки купували мені книжки від раннього дитинства, я доглядала за ними немов за живими істотами. Здавалося, їм боляче, якщо хтось заламує кутик сторінки. В бібліотеки повертала книжки підлікованими – вклеювала відірвані сторінки, скріплювала обтріпану обкладинку ізоляційною синьою стрічкою. Була впевнена, що продавчиня у книгарні має можливість читати все, що забажає, хоч протягом усього робочого дня. І про бібліотекарок так само думала. Дуже подобалось дивитися, як вони заповнюють читацькі формуляри. Навіть бавились із сестрою в таку гру вдома: розрізали навпіл звичайний шкільний зошит і записувала в ці «формуляри» одна другій прочитані книжки, немов ми бібліотекарки і читачки почергово.

 

Сергій Пантюк

Сергій Пантюк

Я хотів стати космонавтом. Коли я про це розповідаю сучасним дітям, вони або дивуються, або сміються. Але я справді мріяв стати космонавтом – мабуть, ще із такого раннього віку, з якого почав себе усвідомлювати. Дідусь Микола першим на нашому куті придбав телевізор. І одного разу там показали кадри з космосу. Телевізор був чорно-білим, а космонавт говорив про те, яка красива наша блакитна планета. І моя уява полетіла туди, на довколоземну орбіту, одягла скафандр і вийшла за борт космічного корабля, народивши цілком конкретну мрію…
Я будував ракету з корита і відер, дідусів плащ-намет перетворював на скафандр, без дозволу «позичав» дядьків мотоциклетний шолом і почувався справжнісіньким підкорювачем Всесвіту. Одного разу, використовуючи бабусину парасолю як парашут для приземлення, геть її поламав, за що добряче дістав на горіхи…
Коли пішов до школи, перечитав у шкільній бібліотеці всі книжки, де хоч трішки йшлося про космос, і навіть віршика до стінгазети написав: «Я лечу собі в ракеті, шлю привіт усій планеті, друзям, родичам, батькам і окремо – вчителям. Привезу вам світло зірки, щоби ставили «п’ятірки»! Вчителька похвалила і побажала, щоб моя мрія збулася.
Але все змінилося, коли я навчався у третьому класі: газета «Зірка» надрукувала мій перший вірш. Щоправда, не про космос, а про поле й волошки. І я раптом зрозумів, що письменником бути краще. І не помилився. Врешті, у майбутній книжці «Нові пригоди Вінчі й Едісона» космосу буде багато…

Олексій Чупа

Олексій Чупа

Пам’ятаю, коли мені було років 5, по телеку показували рекламу якихось жуйок і там були наклейки із динозаврами. Я купив пару і, пам’ятаю, був настільки вражений тим фактом, що колись давно – не тільки коли мене не було, а ще і задовго до батьків і навіть бабусів/дідусів, цих ключових для дитини людей – існували такі величезні, загадкові істоти. Я тоді дістав усіх довкола своїми питаннями про динозаврів, випросив собі всю дитячу літературу, де тільки можна було про це почитати, і твердо вирішив стати палеонтологом.
Потім, як і у кожного пацана, який виріс біля стадіону, була мрія стати новим Марадоною. І футбол перетривав довше за всі інші захоплення, хоча так і не став для мене роботою.
А ще – уже в років 13-14 я замріяв стати шеф-кухарем. Тоді ж і приготував першу свою страву – картоплю по-савойськи. Готувати обожнюю досі, так що можна сказати, що з цією мрією я ще не розпрощався:)

 

 

P.S. Зважаючи на те, що деякі автори не охоче відписували на моє питання, (бо я й сама б не хотіла відписувати невідомій особі з Facebook, яку вперше бачиш) – відповідь Юрія Винничука доповнена, а мрії дитинства Сергія Жадана та Макса Кідрука повністю взяті з посилань, що наводяться нижче.
Письменникам що відповіли дуже-дуже вдячна!

https://poltava.to/project/556/

http://forshmag.me/2017/12/20/maks-kidruk-nini-ya-pismennitstvom-zaroblyayu-znachno-bilshe-nizh-yakbi-zalishivsya-vikladati/

entertainment/story/2005/12/051202-books-vynnychuk-ie.shtml

Автор: Анна Помаранська

Танці в будь-якому віці? Гарно, корисно, цікаво.

Не обов’язково ж займатися хореографією лише для професійного розвитку. Окрім того, що ви просто будете відпочивати душею, є ще багато плюсів у різних стилях танцю, які будуть корисними для вашого здоров’я.

Особливості української кухні

Українці завжди любили поїсти смачно та різноманітно. В період трипільської культури українці вирощували пшеницю, ячмінь просо. Займалися рибальством та мисливством,... Read More

Українські фільми минулого року, які варто переглянути

Тим часом поки ми критикуємо українське кіно – воно помалу відроджується. Держкіно України нещодавно відзвітувало за 2017 рік. І лише... Read More

Топ стереотипів про українців

А ви їсте сало? Бо я його просто ненавиджу. Ні? Значить ви не справжній українець! Хочете посперечатися зі мною? Не... Read More

Сучасне мистецтво на відстані руки

Колись розписи по стінах називали вандалізмом. Зараз це називають стріт-артом. І деякі картини, навіть найвередливіша бабуся, котрій кожен другий –... Read More

Таємниці українського прізвища

Зізнавайтеся, хотіли дізнатися таємницю вашого прізвища? Чому воно саме таке? І чи взагалі українське, чи ваш родовід має давню історію... Read More