Menu

Кіно чи театр?

Професія актора одна, а от специфіка гри в кіно та театрі зовсім інша. Актор-театрал може бути найвидатнішим у виставах, але ніколи не стане популярним у кіно. І навпаки, найкращий кіноактор, може зовсім не показати себе в театрі. Чому так? І де ж легше грати?

Розповідають українські актори.

Євгеній Ламах

Я не скажу що в театрі легше ніж в кіно , та і в кіно не легше ніж в театрі , що там, що там є свої складнощі. В кіно, наприклад, сцени знімають не послідовно, тому дуже важко швидко переключатися з одного стану в інший ( наприклад після зйомок першої серії модуль одразу перейти до зйомок останньої ).

У виставі ж усе навпаки все відбувається послідовно протягом двох годин ( в середньому ).
В цьому як на мене плюс театру, у актора є можливість так би мовити «розгойдатися» , в кіно цієї можливості немає !
Але в театрі , знову ж таки , як на мене , важче втримати ту ж саму увагу глядачів , той темпоритмічний малюнок вистави протягом двох годин , для цього потрібна неабияка майстерність в професіоналізм !
Гра навіть у невеликому залі на 50 осіб і гра на камеру – дві абсолютно різні речі, навіть в психологічному плані. Театр при всіх його сучасних змінах не зможе досягти природності й інтимності обстановки, які може зафіксувати камера. Тому і вважається, що театральна гра умовна, надто експресивна, а гра у фільмі відбувається в камерних умовах, тому більш природна, наближена до реального життя. Але є й інша відмінність: у театрі актор чітко розуміє, кому призначається його гра – глядачам у залі, і це усвідомлення дає йому додаткове натхнення. Актори ж, що працюють у фільмі, позбавлені цього адресата і можливості отримати живий емоційний відгук.

Анна Адамович

Я не виступаю у театрі, тому не можурозповісти про різницю в грі, але хочу сказати, що дуже важливо отримати освіту. Якщо в тебе не має базових знань акторської майстерності і роботи з камерою на майданчику, ти просто не будеш знати куди рухатись далі. Це правда, що всьому вчишся на практиці і часто головні ролі грають не актори.
Але такі випадки-виключення стаються тільки з тими, хто добре знає теорію, як кіно, так і будь-яку з систем акторської майстерності. Я спостерігаю за великою кількістю майстер-класів , а також відео на ютуб і, чесно кажучи, не раджу такий шлях до освоєння майстерності. Перегляд відео лекцій і пошук літератури може бути другорядним джерелом для пошуку знань та розвитку, але не головним.

Дмитро Олійник

Особисто я не можу дати відповідь на питання “де легше грати”, оскільки я не розглядаю це під таким кутом зору. Акторська професія сама по собі є важкою роботою, вона потребує багато творчих сил, затрат енергії, і одночасно вона є і легкою, коли приносить тобі задоволення. Ми маємо багато прикладів, коли прекрасні актори театру, нажаль, не такі яскраві в кіно і навпаки. Це тому що театр і кіно-це два види мистецтва, які дещо відрізняються один від одного: своєю специфікою, засобами втілення тощо і таким чином робота актора теж буде дещо відрізнятися. Наприклад, робота актора в кіно буде відрізнятися від роботи в театрі природою його існування, тими ж засобами втілення. Актору в кіно потрібно враховувати усі технічні моменти – що таке крупний , середній, загальний план, розуміти, як працювати з камерою і т.д. Хоча внутрішня складова ролі – задачі, мета, стосунки з персонажами, конфлікти тощо,  і методика роботи над роллю залишаться ідентичними.</>
Також у кіно важливу роль грає типаж актора(в українському принаймні). І тут вже як не крути, але якщо ти невисокий, худенький або товстенький, і з горбинкою на носі, то тобі вже аж ніяк не зіграти героя-коханця, або якщо тобі 25-старезного дідуган. Типаж звичайно також важливий і в театрі, проте тут рамки більш розмиті і все здебільшого залежить від режисерського концепту, прийому. Також театр, це мистецтво “тут і зараз”, ти проживаєш життя свого персонажа в хронологічній послідовності і виходячи на глядача в тебе є лише один “дубль”, (хоча, якщо в цей раз він був не вдалий, в наступній виставі ти можеш все виправити).
В кіно все навпаки. Здебільшого сцени знімають не в хронологічному порядку, можуть почати зйомки з фінальних сцен, в тебе може бути декілька дублів. Але потрібно розуміти, що опісля вже змінити нічого не вдасться, тому потрібно підходити до роботи над роллю вдома дуже кропітливо. Особисто я на сцені почуваю себе комфортніше, ніж перед камерою. Оскільки під час навчання у ВНЗ акцентували увагу на роботі актора в театрі, менше-в кіно. Але в мережі є багато майстер-класів по роботі актора в кіно, я їх переглядаю, а також орієнтуюсь на зразки кращих робіт світового кінематографу

Автор: Анна Помаранська

Таня Ясінчук – режисер-мультиплікатор

Таня Ясінчук – режисер-мультиплікатор, яка має свою студію, знімає фільми та кліпи, проводить майстер-класи. Її головний атрибут творчості – пластилін.... Read More

Хобі

Кажуть, якщо ти знайшов роботу до душі, то тобі ніколи не прийдеться працювати. Нам не завжди вдається знайти ідеальну роботу,... Read More

Сучасне мистецтво на відстані руки

Колись розписи по стінах називали вандалізмом. Зараз це називають стріт-артом. І деякі картини, навіть найвередливіша бабуся, котрій кожен другий –... Read More

Таємниці українських замків.

Таємниці українських замків. Скажіть чесно, вам теж колись здавалося (чи до сих пір здається), що архітектура – то для пенсіонерів.... Read More

Марко Вовчок – найзагадковіша українська жінка

Якби Марко Вовчок жила у наш час, вона б точно була на хвилі «хайпу». Це щось типу, якби ви слухали... Read More

Такий загадковий Шекспір

Вільям Шекспір – це точно та людина, яку знає кожен. Його «Ромео і Джульєтта» та «Гамлет» не читали/дивилися/слухали  хіба що діти в дитячому садочку. Насправді, Шекспір написав дуже багато геніальних творів, збагатив англійську мову на 1700 нових слів, але сама його особистість – одна таємниця. До сих пір достеменно не відомо як він виглядав, чи був він нетрадиційної орієнтації, чи був він взагалі, а може під псевдонімом Шекспіра писала жінка?