Menu

Давид Дяченко «Подорожі не набридають. Змінюється лише формат»

Давид Дяченко – людина, що подорожує автостопом. У його переліку вже 47 країн і список обіцяє розширюватися і далі. Це неймовірний хлопець, якого можна слухати годинами. Але поговорили про головне – чи реально проїхати 5000 км за 50 євро, чому в пострадянські країни без грошей краще не їхати, і чому до автостопу потрібно бути морально готовим.
До речі, його сторінки в соціальних мережах розкажуть вам більше ніж наше інтерв’ю:
Сторінка Давида на FB – https://www.facebook.com/profile.php?id=100003003060142
В Instagram – https://www.instagram.com/vserealno_project/
1.Ти почав подорожувати в 2015 коли вступив в польський університет, як з’явилася така ідея?
Взагалі я вступив не в університет, а поліцеальну школу (це щось типу коледжа). І зробив це для того, щоб отримати візу (читай – змогу подорожувати по Європі). Взагалі вся ця історія зі вступом в Польщу досить цікава і закручена 🙂
Я завжди любив подорожувати і почав далеко не в 2015 році, але якщо йдеться про закордонні поїздки, то це так.
До цього я багато їздив по Україні, переважно потягами, а вже в першу мою поїздку за кордон я використав автостоп.
Ми з моїм другом приїхали в Варшаву, якби на навчання, а вже наступного дня вирушили автостопом в подорож по центральній Європі.

2.В жовтні 2015 року ти проїхав 5000 км, побувавши в 12 країнах, і потративib лише 50 євро!!! Як це можливо?



Так, то було лише 50 євро, доречі знайдені в Берліні 😁
Цікаве є те, що це справді весь бюджет тієї поїздки, а не так як зараз модно, кожен другий мандрівник бюджетний. Звичайно ми мали більше грошей з собою і на картці, але вийшло втиснутись в одну банкноту 🙂
Ми проїхали всі країни Балкан і заїхали в Стамбул, більше місяця і лише 50 євро, так, це реально.
По-перше автостоп. Це списує досить велику частину бюджету в будь-яких подорожах. Ми завжди використовуємо автостоп не лише щоб проїхати безкоштовно, але і для комунікації з місцевими. Ви ніколи не знайдете стільки пригод на свою п’яту точку як в подорожах автостопом. Може статися все що хочеш і ти можеш опинитись де хочеш в кінці цього дня, як на мене це найкраще.

По-друге, їжа, з собою у нас завжди є якийсь сухпайок 😉 так сказати, на початку, коли ми були зовсім зелені і недосвідчені, це була переважно мівіна, але потім вже гречка та інші продукти, що займають не так багато місця, але є дуже калорійними і корисними, це зрозуміють люди, що часто подорожують, або ходять в гори. Але нам прийшлось на собі це все пережити щоб до цього прийти. Цього вистачає на початок подорожі, хоча інколи ми ще й назад додому декілька пачок мівіни привозили.
По-третє, звичайно ж, такий вже відомий зараз Couchsurfing. Це тобі, і безкоштовна ночівля, і безкоштовна їжа (не обов’язково, але переважно), і взагалі купа різних ніштяків.

Але в перших своїх тріпах я навіть не знав про цей ресурс, головним для мене було їхати і дивитись такі колись начебто “далекі” в моєму розумінні країни. Тому ті поїздки найбільш хардкорні, ми одразу пірнули в найгірші умови бюджетних подорожей, але в цьому і був весь кайф. Ми спали переважно в палатці і інколи нас запрошували до себе переночувати люди яких ми зустрічали на своєму шляху.
Наступне, це супермаркети з дешевими продуктами і фріга. Чесно скажу, коли ми подорожуємо, а особливо коли їдемо з екстремально малим бюджетом, то весь цей час перебуваємо на дешманській дієті, хоча вже в останніх тріпах наші скіли по виживанню значно виросли і відчеканились. Так от, з супермаркетами звичайно ж все зрозуміло, а фріга, що це?

Фріганізм – це стиль життя, що заперечує принципи споживання, форма антиглобалізму, протест системі купівлі-продажу. Дуже популярний зараз в Європі, особливо в Німеччині. Люди ідуть вночі на смітники біля тих самих супермаркетів і беруть їжу. Як би бридко це не звучало для українця, але в житті це не так і страшно. Звичайно, якщо взяти до уваги українські смітники, то це страшно уявити, адже не рідко в самих магазинах продають просрочку. Але в Німеччині і скандинавських країнах особливо, та і в цілому по всій Єврозоні за цим слідкують і навіть ще за кілька днів до кінця терміну придатності викидають це в контейнер біля супермаркету. Зауважу, що все це в тих самих опакованнях, що і на полках, тому чисте і пригодне до споживання.
Це основні критерії, дотримуючись яких ми витрачаємо так мало грошей в наших поїздках.

3. 5000 км – це твій найдовший маршрут?

Ні, на цей момент найдовший, напевно, маршрут в західну Європу, Іспанію і Португалію – 9000 км, тоді ми доїхали до Гібралтару (територія Великобританії) і планували продовжити подорож в Марокко, але виявилось, що треба попередньо в Україні робити візу. Доречі лише от зараз я таки потраплю в Марокко, на наступному тижні виліт.
Ще були маршрути в Скандинавію в 6400 км і моя соло поїздка на південь Італії, Сицилію, а потім додому в Україну через Балкани в 7400 км – це такі найдовші, а так я завжди стараюся прокладати кругові маршрути від Варшави в різні кінці Європи. На цей момент я вже практично повністю закінчив з Європою, тому попереду значно довші поїздки 🙂

4.А в яку країну без грошей краще не їхати?

Так, такі країни є, і моя відповідь може здатися шокуючою, але це власне країни пострадянські .
І ось чому. Коли в Європі можна безкоштовно знайти їжу, проїхати зайцем в публічному транспорті без проблем і все інше, то в країнах колишнього СРСР такої халяви не буде 🙂
Але в розумінні класичних подорожей, то без грошей краще не їхати в Швейцарію, Німеччину, Скандинавію- це дорогі країни. Хоча скажу так- без грошей взагалі краще нікуди не їхати.

5. Чи відрізняються люди своїм менталітетом в різних країнах? Яка країна найпривітніше тебе зустріла?

Звичайно ж відрізняються і це дуже кидається в очі, особливо в подорожах автостопом – коли ти найбільше спілкуєшся і залежиш від місцевих. Тут всі показники на лице, ти можеш стопити 5-10 хв, як в Польщі, а можеш і 6-9 годин, як в Іспанії. Ти йдеш вулицею і тебе запрошують на каву, як в Косово, а запитаєш пароль вай-фай, тобі скажуть, купи спочатку щось, як в Греції. І таких прикладів безліч. Для себе я вивів закономірність, що найбільш привітні – мусульманські країни, це, напевно, зумовлено релігією. Хоча все дуже неоднозначно, ті ж самі мусульмани марроканці в Іспанії вкрали у нас речі вночі. Ще хтось із водіїв сказав таку річ, що північні народи, мають такий же холодний темперамент. Це їхня культура, люди там добрі, якщо в них щось запитати, завжди тобі допоможуть, але от не довіряють вони людям на дорозі, тому й не зупиняються. З мого досвіду найпривітніші – Турція, Швейцарія. Якщо вдатися в подробиці, то це надовго.

6.Автостоп – це небезпечно? Чи були в тебе «невдалі» випадки автостопу?

Автостоп – це дуже класна штука, коли ти до цього морально готовий. Ти завжди маєш тверезо давати оцінку всьому, що з тобою трапляється і всім, кого зустрічаєш в наступній машині, яка зупиниться. Це дуже суб’єктивно, хтось боїться ввечері з дому вийти, наприклад, тому це вибір кожного для себе.
Особисто в мене за останні три роки взагалі нічого смертельно небезпечного не було. Звичайно, трапляються якісь казуси, але це все не критично.

7.Коли ти подорожуєш, чи плануєш якісь плани, де будеш ночувати до прикладу? Чи завжди без проблем можна знайти де переночувати?

Я завжди плануюю свої подорожі, але це стосується лише основного маршруту, а далі все йде своєю чергою. Тобто кожен день несе в собі щось нове, ти можеш не знати напевно де точно опинишся ввечері, тобто аж так точно спланувати не завжди вдається. Хоча з досвідом ти вже можеш тверезо оцінити скільки можна в даній країні проїхати стопом за день, можеш попередньо знайти собі вписку по каучу в наступному місті. Якщо не вдалось кудись доїхати, то в тебе завжди є палатка .
Як вже говорив, це завжди несподіванки, ти можеш йти вулицею, познайомитись з кимось і от в тебе вже вписка, чи водій, який тебе підібрав ввечері запропонує залишитись в нього на ніч. Я завжди зустрічаю лише хороших людей на своєму шляху. Це все трапляється зі мною дуже часто, і в цьому вся суть подорожей автостопом.

8. Чи можна без знання мов дозволити собі подорожувати в різні країни?

Можна, звичайно можна поїхати і без знання мов. В мене декілька друзів катали так Європою. Інше питання чи буде це легко і приємно. Адже хто за чим їде, зробити декілька фотографій, чи дізнатися про культуру інших країн.
Я вважаю, що базова англійська обов’язкова, а там вже можна викручуватися по ходу й мовою жестів, як це дуже часто буває. Тому що якщо навіть ви володієте англійською чи німецькою, наприклад, не факт, що ваш водій володіє якимись іноземними мовами. Тому чим більше ви знаєте мов, ти вам же ж краще.

9. Було бажання залишитися жити в одній з країн в яких ти побував?

Ні, такого зі мною ще не було. Завжди хочеться продовжувати свою подорож, хоча іноді важко після довгого комфортного відпочинку з якимсь крутим хостом знову виходити на дорогу стопити, але це швидко проходить 😁

10. А як ти бачиш своє майбутнє. От допустимо, жінка, діти. Ви будете разом подорожувати? Автостопом? Чи літаком? Ночувати в друзів чи готелі? Чи взагалі до створення сім’ї ти хочеш побувати вже всюди, і виїзжати лише на курорти)

Хороше питання, якраз в точку. От зараз я подорожую з дівчиною, це поїздки літаком та автобусами, потягами. Ми використовуємо кауч, часом хостели. Таке собі комбо. Але от в травні я планую подорож зі своїм другом автостопом в Іран. Тому автостоп ще нікуди не дівся.
Це звичайно така штука, особисто я вважаю, стопом краще покатати в досить молодому віці, адже потім в мене інші плани. Подорожі будуть завжди, це така річ, що мені не набридне, змінеться лише формат.

Автор: Анна Помаранська