Menu

Родом з дитинства або дитячі професії українських письменників.

Українські сучасні письменники – завжди викликають враження людей серйозних. Воно й не дивно – у написаних ними книгах гарна літературна мова, серйозні теми, різнопланові сюжети.
Мені стало цікаво, ким могли б стати наші найкращі автори, якби здійснили свої дитячі мрії, і обрали професії, які подобалися їм в садочку чи школі.

Лариса Денисенко

Я мріяла бути героїнею, тобто людиною, котра здійснює геройські вчинки. Потім зясувалося, що такої професії нема. Тому думала бути розвідницею чи шпигункою. Слідчою з особливо важливих справ та ветеринаром. Щоб рятувати людство, собак і котів. А ще співати як Софія Ротару і бути бібліотекаркою, щоб володіти тисячами полиць книжок.

Андрій Кокотюха

Андрій Кокотюха

Я хотів бути бібліотекаром. У часи, коли я народився, книжка була товаром підвищеного попиту. Все краще було в бібліотеках, а краще з кращого – в читальних залах. Тому хотів вільно заходити туди і брати книжки додому.

Юрій Винничук

Я мріяв бути піратом, розбійником і індіанцем. І хотів бути мандрівником. Я дуже багато читав про мандри, географічні якісь книги читав, і про письменство я взагалі не думав. Хоча, я так з дитинства пописував щось.

Дзвінка Матіяш

Дзвінка Матіяш

Я хотіла продавати цукерки – тому що в часи мого дитинства цукерок мені завжди хотілося більше, ніж діставалося.

Mаксим Кідрук

У мого батька є величезна бібліотека Він з дитинства підсадив мене на книжки. Я читав дуже багато не просто художньої літератури, а й творів про мандрівників та біографій письменників. Це позначилося на мені ще маленькому. Я хотів бути, як всі ті люди, які мандрують, які щось роблять, які лишають по собі певний слід і потім це ще й дуже гарно описують. Так я фактично з досить раннього віку почав свідомо думати про те, що я хочу писати і зробити це ціллю життя.

Сергій Жадан

Спочатку я хотів стати військовим. А коли пішов до школи, хотів стати футболістом. Проте мої дитячі мрії не розбилися, я і досі граю в футбол, тому у мене немає якихось комплексів з цього приводу. Військовим я, звичайно, не став, та за цим жодним чином не жалкую. Коли говорити про вік, коли вже не просто будуєш мрії, а плануєш… Скажімо, не тільки думаєш стати космонавтом чи, скажімо, Героєм України чи Президентом, а реально собі щось плануєш… То тоді я хотів стати письменником. І я ним став.

 

Галина Вдовиченко

Галина Вдовиченко

 

Я хотіла в дитинстві триматися поближче до книжок. Думала так: виросту й піду працювати в бібліотеку або у книгарню. Любила книжки за все, особливо за запах, за шурхотіння сторінок. Батьки купували мені книжки від раннього дитинства, я доглядала за ними немов за живими істотами. Здавалося, їм боляче, якщо хтось заламує кутик сторінки. В бібліотеки повертала книжки підлікованими – вклеювала відірвані сторінки, скріплювала обтріпану обкладинку ізоляційною синьою стрічкою. Була впевнена, що продавчиня у книгарні має можливість читати все, що забажає, хоч протягом усього робочого дня. І про бібліотекарок так само думала. Дуже подобалось дивитися, як вони заповнюють читацькі формуляри. Навіть бавились із сестрою в таку гру вдома: розрізали навпіл звичайний шкільний зошит і записувала в ці «формуляри» одна другій прочитані книжки, немов ми бібліотекарки і читачки почергово.

 

Сергій Пантюк

Сергій Пантюк

Я хотів стати космонавтом. Коли я про це розповідаю сучасним дітям, вони або дивуються, або сміються. Але я справді мріяв стати космонавтом – мабуть, ще із такого раннього віку, з якого почав себе усвідомлювати. Дідусь Микола першим на нашому куті придбав телевізор. І одного разу там показали кадри з космосу. Телевізор був чорно-білим, а космонавт говорив про те, яка красива наша блакитна планета. І моя уява полетіла туди, на довколоземну орбіту, одягла скафандр і вийшла за борт космічного корабля, народивши цілком конкретну мрію…
Я будував ракету з корита і відер, дідусів плащ-намет перетворював на скафандр, без дозволу «позичав» дядьків мотоциклетний шолом і почувався справжнісіньким підкорювачем Всесвіту. Одного разу, використовуючи бабусину парасолю як парашут для приземлення, геть її поламав, за що добряче дістав на горіхи…
Коли пішов до школи, перечитав у шкільній бібліотеці всі книжки, де хоч трішки йшлося про космос, і навіть віршика до стінгазети написав: «Я лечу собі в ракеті, шлю привіт усій планеті, друзям, родичам, батькам і окремо – вчителям. Привезу вам світло зірки, щоби ставили «п’ятірки»! Вчителька похвалила і побажала, щоб моя мрія збулася.
Але все змінилося, коли я навчався у третьому класі: газета «Зірка» надрукувала мій перший вірш. Щоправда, не про космос, а про поле й волошки. І я раптом зрозумів, що письменником бути краще. І не помилився. Врешті, у майбутній книжці «Нові пригоди Вінчі й Едісона» космосу буде багато…

Олексій Чупа

Олексій Чупа

Пам’ятаю, коли мені було років 5, по телеку показували рекламу якихось жуйок і там були наклейки із динозаврами. Я купив пару і, пам’ятаю, був настільки вражений тим фактом, що колись давно – не тільки коли мене не було, а ще і задовго до батьків і навіть бабусів/дідусів, цих ключових для дитини людей – існували такі величезні, загадкові істоти. Я тоді дістав усіх довкола своїми питаннями про динозаврів, випросив собі всю дитячу літературу, де тільки можна було про це почитати, і твердо вирішив стати палеонтологом.
Потім, як і у кожного пацана, який виріс біля стадіону, була мрія стати новим Марадоною. І футбол перетривав довше за всі інші захоплення, хоча так і не став для мене роботою.
А ще – уже в років 13-14 я замріяв стати шеф-кухарем. Тоді ж і приготував першу свою страву – картоплю по-савойськи. Готувати обожнюю досі, так що можна сказати, що з цією мрією я ще не розпрощався:)

 

 

P.S. Зважаючи на те, що деякі автори не охоче відписували на моє питання, (бо я й сама б не хотіла відписувати невідомій особі з Facebook, яку вперше бачиш) – відповідь Юрія Винничука доповнена, а мрії дитинства Сергія Жадана та Макса Кідрука повністю взяті з посилань, що наводяться нижче.
Письменникам що відповіли дуже-дуже вдячна!

https://poltava.to/project/556/

http://forshmag.me/2017/12/20/maks-kidruk-nini-ya-pismennitstvom-zaroblyayu-znachno-bilshe-nizh-yakbi-zalishivsya-vikladati/

entertainment/story/2005/12/051202-books-vynnychuk-ie.shtml

Автор: Анна Помаранська