Menu

Кіно чи театр?

Професія актора одна, а от специфіка гри в кіно та театрі зовсім інша. Актор-театрал може бути найвидатнішим у виставах, але ніколи не стане популярним у кіно. І навпаки, найкращий кіноактор, може зовсім не показати себе в театрі. Чому так? І де ж легше грати?

Розповідають українські актори.

Євгеній Ламах

Я не скажу що в театрі легше ніж в кіно , та і в кіно не легше ніж в театрі , що там, що там є свої складнощі. В кіно, наприклад, сцени знімають не послідовно, тому дуже важко швидко переключатися з одного стану в інший ( наприклад після зйомок першої серії модуль одразу перейти до зйомок останньої ).

У виставі ж усе навпаки все відбувається послідовно протягом двох годин ( в середньому ).

В цьому як на мене плюс театру, у актора є можливість так би мовити «розгойдатися» , в кіно цієї можливості немає !

Але в театрі , знову ж таки , як на мене , важче втримати ту ж саму увагу глядачів , той темпоритмічний малюнок вистави протягом двох годин , для цього потрібна неабияка майстерність в професіоналізм !

 

Гра навіть у невеликому залі на 50 осіб і гра на камеру – дві абсолютно різні речі, навіть в психологічному плані. Театр при всіх його сучасних змінах не зможе досягти природності й інтимності обстановки, які може зафіксувати камера. Тому і вважається, що театральна гра умовна, надто експресивна, а гра у фільмі відбувається в камерних умовах, тому більш природна, наближена до реального життя. Але є й інша відмінність: у театрі актор чітко розуміє, кому призначається його гра – глядачам у залі, і це усвідомлення дає йому додаткове натхнення. Актори ж, що працюють у фільмі, позбавлені цього адресата і можливості отримати живий емоційний відгук.

Анна Адамович

Я не виступаю у театрі, тому не можурозповісти про різницю в грі, але хочу сказати, що дуже важливо отримати освіту. Якщо в тебе не має базових знань акторської майстерності і роботи з камерою на майданчику, ти просто не будеш знати куди рухатись далі. Це правда, що всьому вчишся на практиці і часто головні ролі грають не актори. Але такі випадки-виключення стаються тільки з тими, хто добре знає теорію, як кіно, так і будь-яку з систем акторської майстерності. Я спостерігаю за великою кількістю майстер-класів , а також відео на ютуб і, чесно кажучи, не раджу такий шлях до освоєння майстерності. Перегляд відео лекцій і пошук літератури може бути другорядним джерелом для пошуку знань та розвитку, але не головним.

 

 

 

 

Дмитро Олійник

Особисто я не можу дати відповідь на питання “де легше грати”, оскільки я не розглядаю це під таким кутом зору. Акторська професія сама по собі є важкою роботою, вона потребує багато творчих сил, затрат енергії, і одночасно вона є і легкою, коли приносить тобі задоволення. Ми маємо багато прикладів, коли прекрасні актори театру, нажаль, не такі яскраві в кіно і навпаки. Це тому що театр і кіно-це два види мистецтва, які дещо відрізняються один від одного: своєю специфікою, засобами втілення тощо і таким чином робота актора теж буде дещо відрізнятися. Наприклад, робота актора в кіно буде відрізнятися від роботи в театрі природою його існування, тими ж засобами втілення. Актору в кіно потрібно враховувати усі технічні моменти – що таке крупний , середній, загальний план, розуміти, як працювати з камерою і т.д. Хоча внутрішня складова ролі – задачі, мета, стосунки з персонажами, конфлікти тощо,  і методика роботи над роллю залишаться ідентичними.

Також у кіно важливу роль грає типаж актора(в українському принаймні). І тут вже як не крути, але якщо ти невисокий, худенький або товстенький, і з горбинкою на носі, то тобі вже аж ніяк не зіграти героя-коханця, або якщо тобі 25-старезного дідуган. Типаж звичайно також важливий і в театрі, проте тут рамки більш розмиті і все здебільшого залежить від режисерського концепту, прийому. Також театр, це мистецтво “тут і зараз”, ти проживаєш життя свого персонажа в хронологічній послідовності і виходячи на глядача в тебе є лише один “дубль”, (хоча, якщо в цей раз він був не вдалий, в наступній виставі ти можеш все виправити).

В кіно все навпаки. Здебільшого сцени знімають не в хронологічному порядку, можуть почати зйомки з фінальних сцен, в тебе може бути декілька дублів. Але потрібно розуміти, що опісля вже змінити нічого не вдасться, тому потрібно підходити до роботи над роллю вдома дуже кропітливо. Особисто я на сцені почуваю себе комфортніше, ніж перед камерою. Оскільки під час навчання у ВНЗ акцентували увагу на роботі актора в театрі, менше-в кіно. Але в мережі є багато майстер-класів по роботі актора в кіно, я їх переглядаю, а також орієнтуюсь на зразки кращих робіт світового кінематографу

Автор: Анна Помаранська