Menu

Василь Стус – символ нації. Коротка біографія в фактах.

Якби Василь Стус жив у 2018 – він би точно зараз воював на Сході. Це людина, яка завжди мала чітку позицію і боролася за те, щоб все було «по совісті». Людина, яка б не змогла сидіти вдома і просто спостерігати за новинами.

Така радикальність  у свій час зіграла зі Стусом злий жарт, і поет натерпівся сповна.

Стус -один з найактивніших з руху «шістдесятників», помер у 47 років у в’язниці. Саме через надто чітку українську позицію автора виключили з аспірантури, і змусили відбути два тюремних строки.

Василь Стус народився 6 січня 1938 року. Напередодні Різдва. Віруючі люди стверджують – це божа милість народитися у таке свято. Але й вимоги у бога до вас більші ніж до звичайних людей.

Цікаво, що потяг до знань у маленького Василька був неабиякий. Сучасні школярі ненавидять уроки, а от він в 6 років потайки від мами бігав до школи. Так бігав, що навіть не маючи черевиків, у морози, не пропускав жодного дня. І коли вчителька запитала маму чому її син босоніж відвідує школу в холоди, мама,  м’яко кажучи, здивувалась. Але  на школу зрештою дозвіл дала.

В університеті – Донецькому педагогічному, його рідко можна було зустріти з друзями – одні списують це на сором’язливість, інші ж на те, що Стус проводив весь свій вільний час у бібліотеках. Вчив мови.

Але яка ж в того сором’язливого хлопця була сила волі!

Уявіть-но. Довгоочікувана прем’єра  фільму Параджанова «Тіні забутих предків» (фільм уже був відзначений на міжнародних фестивалях), зривається, через акцію протесту проти арештів інтелігенції. Ініціаторами її були Іван Дзюба та Вячеслав Чорновіл, але молодий Стус, який тільки-но розпочинав свій шлях в аспірантурі підтримав протест. І вилетів з аспірантури.

І Стуса це не зупинило. Він продовжував брати участь у протестних акціях, і згодом його заарештували на 5 років. Стус довго не міг видати свою збірку «Зимові дерева». Хоча багато кому вона подобалася, але друкувати вірші дисидента було вкрай небезпечно. Його приятель – Леонід Селезненко вирішив допомогти Стусу, і передав вірші поета в Бельгію, де й вірші надрукували. Саме за зв’язки з «капіталістичним» світом Стуса й заарештували. Стус не знав про видання закордоном. І його арешт для нього ж самого став великою несподіванкою.

Потім – повернення, вступ до Гельсінської спілки і знову тюрма. Вже як «особливо небезпечного рецедивіста».  Він і далі писав. Навіть за гратами.  За те, що він хотів передати збірку своїх поезій на свободу (а віршів вже було понад 300) його кинули в одиночну камеру. Останні його твори знищені. Їх не повернули навіть рідним.

Навіть тіло великого поета повернуто на Україну через 4 !!! роки після його смерті. Адже він не «досидів» всього терміну ув’язнення. Вже ж після того, як табір закрили, тіло повернули рідним.

Автор: Анна Помаранська

“Сто років як сконала Січ…”

Сто  років  як  сконала  Січ.
Сибір.  І  соловецькі  келії.
І  глупа  облягає  ніч  пекельний  край  і  крик  пекельний.

Сто  років  мучених  надій,
і  сподівань,  і  вір,  і  крові
синів,  що  за  любов  тавровані,
сто  серць,  як  сто  палахкотінь.

Та  виростають  з  личаків,
із  шаровар,  з  курної  хати
раби  зростають  до  синів
своєї  України-матері.

Ти  вже  не  згинеш,  ти  двожилава,
земля,  рабована  віками,
і  не  скарать  тебе  душителям
сибірами  і  соловками.

Ти  ще  виболюєшся  болем,
ти  ще  роздерта  на  шматки,
та  вже,  крута  і  непокірна,
ти  випросталася  для  волі,

ти  гнівом  виросла.  Тепер
не  матимеш  од  нього  спокою,
йому  ж  рости  й  рости,  допоки
не  упадуть  тюремні  двері.

І  радісним  буремним  громом
спадають  з  неба  блискавиці,
Тарасові  провісні  птиці  —
слова  шугають  над  Дніпром.

VI.1963