Menu

Кохані жінки Франка

«Творчі люди часто закохуються. Бо їм потрібне натхнення. І страждати потрібно». Я часто чую такий вислів. Міф це чи реальність? Один з корифеїв української літератури – Іван Франко цей міф підтверджує.

Хоча сам Франко був одружений лише один раз, його офіційна дружина – Ольга Хоружинська-Франко. Вона не була щаслива. Чому? Бо по-справжньому кохала Івана Яковича, а він радше, як завжди, просто мав симпатії до чергової гарної жінки.

Чому ж тоді одружився саме на ній?

Ольга була молода і симпатична. А ще досить небідна. Двоє забезпечених дідів генералів давало можливість мати фінансову незалежність.  І Франко це знав. Через декілька років саме за допомогою Ольгиних коштів світ побачила збірка «З вершин і низин», книга «В поті чола», журнал «Життє і слово».

Навіть під час одруження письменник запізнився на весільну церемонію, бо…  знайшов цікавий стародавній вірш і не втримавшись, сів його переписувати у свої записи. Ольга знала про коханок Франка, але давши обітницю перед Богом не могла покинути чоловіка. Окрім того, вона була впевнена у високій місії їх шлюбу (Франко з Нагуєвичів Львівської області, Хоружинська з Харкова) – як політичної єдності двох частин України.

Зрештою, у Ольги та Івана народилося четверо дітей, які обожнювали свого батька.

Науковці сходяться до думки, Ольга не була згаданою у славнозвісній поезії Франка: «Тричі мені являлася любов». А кого ж все таки кохав великий поет?

рошкевичПерша любов – Ольга Рошкевич

Це кохання було взаємним і чистим. Франко навіть зробив Ользі пропозицію руки і серця, на яку батько Ольги дав згоду, щоправда лише після того як наречений дістане хорошу посаду.

Чому ж не склалося?

Бо Франко захоплювався соціалізмом. А батько Ольги був священником. Після арешту Франка батько забороняв передавати листи Франка до коханої. Це спонукало до цікавих вирішень питання. Наприклад, одним зі способів листування були книги, в яких закоханий підкреслював літери, після їх впорядкування виходив справжнісінький лист. Також були листи, у яких щоб побачити букви, потрібно  було протерти аркуші соком цибулі, або підігріти на воді. Вони переписувалися упродовж десяти років. Навіть після одруження Франка.

Хоча Ольга вийшла заміж, вона ніколи не вважала себе щасливою.

Жінка до смерті зберігала листи коханого і попросила покласти їх з собою в труну. Під голову. Як символ найдорожчого, що в неї у житті було.

 

Друга любов – Юзефа Дзвонковська.

Сестра університетського друга. Вона була вчителькою, мала креативні погляди, гострий розум і звісно дуже гарну зовнішність.

Чому ж не склалося?

Юзефа не відповіла взаємністю Франку. Він важко це переживав. Насправді , жінці Франко подобався. І вона не була проти стати його дружиною. Але у Дзвонковської  був туберкульоз, то ж  вона не хотіла робити Івана Яковича молодим вдівцем. Дзвонковська померла у віці 30 років.

 

 

 

Третє кохання – Целіна Зигмунтовська.

Горда, вибаглива, впевнена в собі полька.

Чому не склалося?

Вона його ніколи не любила. І пізніше зізналася, що Франко ніколи їй не подобався. Бо ж подобалися їй брюнети, а Іван був рудий. Їй не подобалося його прізвище, одяг, манери. В листах завжди писала до нього польською мовою, бо не вважала за потрібне вивчати українську.

Зигмунтовська зізнавалася, що Франко ледь не переслідував її, місяцям вичікував коли вона буде виходити з роботи, і просто йшов слідом. Боявся сказати до неї слово. Це веселило і злило її одночасно.

Проте Зигмунтовська не втрачала можливості скористатися допомогою нелюбого їй чоловіка – просила у Франка гроші, допомоги, коли її сина виганяли з гімназії, і навіть жила зі своїми дітьми  в домі Івана Яковича близько року. Після смерті поета часто навідувалася в гості до вдови Ольги, яка ледь витримувала такі небажані візити.

 

Франко прожив цікаве життя – і в плані творчості, і громадської позиції, і звісно в особистому житті.

Без всіх цих жінок не було б Франка якого ми знаємо – генія, видатного дослідника, журналіста, письменника.

То ж хіба можна дорікати йому за любов?