Menu

Марко Вовчок – найзагадковіша українська жінка

Якби Марко Вовчок жила у наш час, вона б точно була на хвилі «хайпу».
Це щось типу, якби ви слухали якісь крутецькі пісні якось виконавця, ну допустимо – «Марко», а потім БАЦ, виявляється – то не ніжний мужчина з блакитними очима, а чорнява гарна дівчина. От так і з Марко Вовчок. Що б не казали, нібито псевдонім вона взяла через те, що жінки тоді не сприймалися серйозно в суспільстві, це було дуже цікаво – жінка яка пише під чоловічим ім’ям. Вона була єдиною українською жінкою-письменницею наприкінці 50-х років ХІХ ст.
А ще, як вправний PR-менеджер, письменниця ніколи не спростовувала плітки про себе. До сьогодні дійшло стільки різноманітних історій, що не зрозуміло де правда, а де брехня. Одна з них – письменниця втратила цнотливість у 14 років. Звідки це могло стати відомо – знає тільки той, хто це придумав

Справжнє ім’я письменниці – Марія Вілінська.

Марко – притягувала до себе чоловіків

У Марко Вовчок було щось неймовірно привабливе для чоловіків. Вона закохувала і закохувала в себе. Катерина Юнґе, донька графа Толстого казала про неї: «Зовні – проста баба… противні білі очі з противними білими бровами та віями, пласке обличчя, на людях мовчить, ніяк не розговориш, відповідає лише «так» та «ні». А чоловіки сходять по ній з розуму. Що є в цій жінці, що всі нею так захоплюються?… Всі мужчини сходять від неї з глузду: Тургенєв лежить біля її ніг, Герцен приїхав до неї в Бельгію, де його мало не схопили, Куліш через неї розійшовся з жінкою, Пассек захопився до того, що кинув свою працю, свою кар’єру, змарнів увесь і їде з нею… Марковичева вміє так зробити, що її прихильники скрізь обстоюють її… Як мене обурює ця жінка».

Тарас Шевченко вважав Марко Вовчок однією з своїх найкращих друзів. І навіть присвятив їй один з своїх віршів, який так і називається «Марку Вовчку».

Були серед її залицяльників і Іван Тургенєв, і Пантелеймон Куліш, і Лев Толстой, і Дмитро Менделеев.  Найбільша історія пов’язує письменницю з Кулішем, котрий допоміг придумати їй псевдонім, та редагував і видав її «Народні оповідання» – розповіді, що збирала жінка по українських селах разом із своїм першим чоловіком – етнографом Опанасем Марковичем.

Зрештою, Куліш почав доводити, що «Народні оповідання» – повністю до непізнаваності проредаговані ним. І успіх цієї книги – повністю його заслуга. Чому так? Він мріяв, щоб письменниця була його. Називав її «мовчазним божеством». І навіть вмовив її на спільне життя закордоном. Помчався за коханою в Берлін, покинув свою дружину і … застав її в обіймах Тургенєва. До кінця свого життя Куліш так і не пробачив Марко Вовчок.

Звідси і припущення – Вовчок ніколи нічого сама не писала, а просто використовувала впливових чоловіків для своїх книг і їх видання. Одним з доказом того, що Вовчок не писала «Народних оповідань» стала ідеальна українська мова книги. Хоча сама письменниця була народжена в Росії. З іншого боку, вона знала близько 10 іноземних мов, і з легкістю могла вивчити українську.

До речі, другий офіційний чоловік письменниці був друг її сина та був молодший за неї на 17 років.

 

Марко Вовчок могла б бути головним редактором

Письменниця випускала дуже цікавий журнал. В ньому піднімалося питання емансипації. І призначався він для «інтелігентних» жінок. Ну це щось типу для світських левиць у наш час. А так як подібних журналів тоді годі було знайти – не дивно що журнал був доволі популярним. Вийшло 17 випусків видання.

Марко Вовчок як і в своїх творах описувала жінку незалежну і сильну.

Перекладацька діяльність

Саме Марко Вовчок ми зобов’язані в перекладах творів Жуля Верна, Ганса Крістіана Андерсена, Віктора Гюго. Письменниці Н. Стасова та М. Трубникова звинуватили її в тому, що переклади Андерсена були вкрадені. Це був величезний скандал, який все ж вирішився не на користь Марко Вовчок.

 

І знову ж таки, незрозуміло, чи Стасова І Трубникова просто через заздрість вирішили підняти галас на всю країну, чи ще одна плітка – правда. А полягає вона в тому, що Вовчок найняла дівчат-перекладачок з провінції, щоб за невелику плату ті допомагали їй перекладати. Переклади звісно ж підписувала своїм іменем. Але оплатила лише половину обіцяної суми. Одна з дівчат «психанула», та й підсунула Марко Вовчок вже перекладені тексти.

 

Зрештою, Марко Вовчок  – особистість скандальна та неймовірно цікава. Ми ніколи не дізнаємося правду – стала вона популярною за рахунок свого таланту, чи за допомогою впливових чоловіків та власної харизми. Воно й на краще. Загадка завжди цікава.