Menu

Вишиванка – символ нації

Вишиванка – це безумовно дуже гарно, а пісня революції гідності ще й дуже модно. Багато хто спекулює на цій темі, втім багато хто вдягає цей одяг цілком щиро. Якою б не була ваша думка – чи б то вдягати вишиванку як буденний одяг – це  зло, чи в цьому немає нічого поганого – вишиванку неможливо не любити. Це наш історичне вбрання, в якому є власна таємниця і власна родзинка.

Здавна, вишиванка була оберегом. І всі візерунки на ній не просто ознака звичайної краси та віддачі моди. Кожен візерунок має певний сенс. Наприклад, калина – символ безсмертя роду, виноград –сім’ї, хміль – молодості, розвитку та любові. А от візерунок з дубом був притаманний лише сильній статті, бо символізував чоловічу енергію.

Правильно вишита сорочка приносила до будинку щастя і благополуччя. Навіть якщо вишиванка на лицьовій стороні пошита ідеально, а з внутрішньої неакуратно оброблена (вузли, необрізані нитки), життя може стати як і вона – ззовні гарним, а всередині неоднозначним та метушливим. Тому, ідеальна техніка вишивання такого народного вбрання не «хрестик», як вишивають зазвичай у наш час, а техніка «низинка». Це техніка, що дає однаковий візерунок з двох сторін, даючи на тіло прямий відбиток того, що намальовано на вишиванці.

До речі, саме з позитивною енергетикою пов’язаний звичай співати при шитті сорочки. Адже при співі ми відгороджуємо себе від зайвих думок. А негативні думки також можуть накласти погану долю на власника вишиванки.

У давні часи нитки забарвлювали за допомогою природніх барвників – кора, коріння, трави, квіти. А для збереження кольору упродовж десятиліть – запікали нитки в житньому тісті. Погодьтеся, є в цьому щось таємниче. Хто б у 2018 році тратив свій дорогоцінний час на кольори власного приготування? До речі, вважають, що наймогутнішу енергетику має біла сорочка вишита білими нитками, адже має здатність вбирати у себе всі кольори.

Кожен регіон України має власний орнамент вишиванки, притаманний саме жителям цієї місцевості. У ХІХ столітті вишиванки були настільки різноманітними, що по їх візерункам можна було визначити з якого села власник вишиванки. Копіювати чужий малюнок з іншої вишиванки було неприпустимим. Адже так копіювалася чужа доля.

 

У дівчат середнього достатку в скрині було близько 35 вишиванок, а у багатих більше 100. Перша сорочка малюка вишивалася його хресними батьками. Тканина для такої льолі оброблялася свічками. Така маленька вишиванка служила оберегом для маленьких українців.

Вишиті червоні сорочки носили молоді дівчата, сині – жінки старші за віком,які вже не планували мати дітей,  чорні – чоловіки. Чим старша ставала жінка, тим простіші ставали орнаменти на сорочці.

Цікавий факт на останок. Першим, хто використав такий модний нині  тренд – вишиванка під піджак, став Іван Франко. Саме так письменник зображений на 20-гривневій купюрі.